Ст. 1254 Цивільного Кодексу України передбачено, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;
по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду України, розглядаючи спір про право на спадщину, виходячи з наявних двох заповітів складених в один день з різницею у декілька хвилин, де в першому заповіті заповідалося одній особі майно з зазначенням його певного переліку, а в другому заповіті заповідалось ті же особі, але з майна зазначено лише земельну ділянку, про яку не було зазначено в першому заповіті, суд вирішив, що другий заповіт скасував перший.
Тлумачення Касаційним цивільним судом ч. 3 ст.1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.
Доводи сторони, що другий заповіт лише уточнював перший заповіт щодо спадкового майна судом не було взято до уваги.
Хоча звернувшись до приватних нотаріусів з проханням прокоментувати існування таких двох заповітів, нотаріуси були одностайними в своїй позиції, щодо чинності двох заповітів, і на їх думку другий заповіт лише уточнював перший заповіт щодо спадкового майна.